Проектування продуктивності кар'єру.

Важливими базовими характеристиками кар’єру як об’єкту, визначаючими рівень його економічних показників, є виробнича потужність, продуктивність по корисній копалині, розкриву і гірничій масі.

Під виробничою потужністю підприємства в загальному розуміють максимально можливу кількість продукції заданої номенклатури, яку воно здатне випустити в фіксований проміжок часу з дотриманням технологічних норм виробництва, правил охорони праці і екологічної безпеки. Це теоретично можливий об’єм продукції, який  підприємство здатне випустити в існуючих гірничо-технічних умовах на основі найбільш повного використання обладнання, раціонального режиму роботи, сучасної технології і ефективної організації виробництва при дотриманні правил охорони праці, технічної експлуатації, екологічних обмежень.

При проектуванні кар’єру встановлюють його проектну продуктивність по корисній копалині, розкриву і гірничій масі.

Під проектною продуктивністю кар’єру по корисній копалині розуміють встановлений проектом розробки кар’єру постійний на фіксований період часу об’єм видобутої корисної копалини в тонах або кубічних метрах відповідної якості, який поставляється споживачам з певною рівномірністю.  Проектна продуктивність кар’єру по корисній копалині повинна забезпечувати економічно ефективну розробку родовища і роботу підприємства.

Продуктивність кар’єру по розкриву – це об’єм (в м³) розкривних порід, який необхідно видалити з кар’єру за певний період для забезпечення продуктивності кар’єру по корисній копалині. В сумі, в одних і тих ж одиницях виміру, ці показники складають продуктивність кар’єру по гірничій масі. На практиці проектування гірничих підприємств, в технічній літературі, терміни виробнича потужність і продуктивність часто використовують як синоніми.

Фактична продуктивність кар’єру може відрізнятися від проектної через зміни попиту на мінеральну сировину, цін, фінансового і технічного стану підприємства і по іншим причинам.

Основними факторами, які визначать продуктивність кар’єру, є:

- гірничо-геологічні умови розробки;

- об’єм і цінність запасів родовища;

- максимально можлива швидкість розвитку гірничих робіт в глибину і в плані;

- термін відпрацювання родовища або експлуатації кар’єру;

- потреба в видобутій сировині;

- якість корисної копалини;

- умови угоди на користування надрами, які обмежують об’єм видобутої сировини;

- ефективність виробництва;

- розмір і графік інвестицій, умови фінансово-господарської діяльності підприємства.

Гірничо-геологічні умови розробки обумовлюють тісний зв’язок між продуктивністю кар’єру по корисній копалині і розкриву.

При розробці горизонтальних родовищ значення поточних коефіцієнтів розкриття в різні періоди достатньо стабільні і близькі до середнього. Тому співвідношення між продуктивністю кар’єру по видобутку Q_в і розкриву Q_р також практично постійне і виражається співвідношенням:

Q_р = Q_в·К_сер,

де, К_сер – середній коефіцієнт розкриття.

         При розробці похилих і крутоспадних родовищ поточні коефіцієнти розкриву значно змінюються на протязі всього періоду розробки. Виходячи з умов забезпечення постійної продуктивності кар’єру по корисній копалині, його продуктивність по розкриву проектують різною для різних календарних періодів розробки кар’єру. Визначення продуктивності кар’єру по розкриву для різних періодів розробки і тривалості цих періодів здійснюють при дослідженні режиму гірничих робіт і побудови календарного графіку розробки.

      По об’єму і цінності запасів корисних копалин родовища, які будуть розроблятися, річну продуктивність кар’єру по корисній копалині встановлюють таким чином, щоб забезпечити діяльність підприємства на протязі достатньо тривалого періоду часу з метою більш ефективного використання обладнання, будівництва і амортизації виробничих будівель і споруд. Разом з цим продуктивність проектуємого кар’єру повинна в можливій більшій мірі відповідати інтересам підприємства, задовольняти поточну потребу в корисній копалині.

       Зазвичай перевагу віддають проектам кар’єрів з близькою до максимально можливої річної продуктивності. При цьому термін відпрацювання запасів здебільшого приймають не менше періоду амортизації основних промислово-виробничих фондів підприємства – гірничого і транспортного обладнання, а також капітальних виробок, доріг, ЛЕП, будівель і інших споруд.

     Продуктивність кар’єру, виходячи з потреби у видобутій сировині, потрібно встановлювати на основі маркетингу – вивчення попиту і прогнозу потреб ринку для орієнтування виробництва на випуск конкурентної продукції, яка відповідає діючим стандартам або погодженими з споживачем характеристиками, в об’єктивно обумовлених об’ємах.

         Іншими словами виробник повинен випускати таку продукцію, яка гарантовано забезпечить  збут.

        При цьому мається на увазі, що споживач диктує свої вимоги і запити на ринку, а виробник зацікавлено до них підлаштовується. Таким чином, з допомогою маркетингу цілеспрямовано розв’язують комплекс задач: яку продукцію, в яких об’ємах, якої споживчої якості і з якими витратами повинен випускати виробник, щоб, задовольнив вимоги споживача, самому отримати максимальний прибуток.